Ім'я «Оціль»

Ім'я "Оціль" є призабутим слов'янським "металевим" особовим іменем, яке утворене шляхом метафоризації назви сталі або загартованого заліза. Це ім'я має символічне значення, яке передає побажання міцного здоров'я, сили й твердості новонародженому хлопчикові.

Лексема "Оціль" та її споріднені слова, такі як "оцілок" і "оцілка", були вживані в більшості слов'янських мов, а також у деяких сусідніх неслов'янських мовах, наприклад, угорській та румунській. Загалом термін "оціль" для слов'ян є раннім запозиченням з північної Італії.

В Україні ім'я "Оціль" використовувалося до кінця Середньовіччя. Наприклад, у 1436 році в документі з'являється запис "Оцєль пи(с) оу Васлуй", а в 1463 році згадується пан Оцел у місті Сучава. Це ім'я також зафіксовано в різних формах у Польщі, Румунії та Угорщині. Серед відомих особистостей, що мали це ім'я, є угорський письменник Асе/Endre, а також селище Оцелово, яке згадується в історичних джерелах 1434 року.