Ім'я «Добриня»

Добриня — це давнє східно- і південнослов'янське чоловіче особове ім'я, яке утворене за допомогою суфікса -иня, подібно до імен Гординя, Драгыня та інших. Це ім'я має корені від двоосновних усічених імен, таких як Добро́гость, Доброжизнь, Доброніг та інших.

В історичних записах ім'я Добриня зустрічається серед східних слов'ян з X століття і вживається і до сьогодні. Наприклад, у 969–1018 роках згадується Добрыня, син Малка Любчанина, брат Малуші, вуйко князя Володимира Святославича, боярин київський. У 1186 році згадується Добрыня Судиславичь, богатир у війську князя Ігоря. У 1219 році іменується Добрыня — боярин галицького Мстислава Мстиславича.

У XIII столітті в Галичі згадується «паробок Добрыня», ймовірно, наймит, який служив у боярина, що взяв у полон угорського воєводу Філю. Також патронім від цього імені у вигляді іменування отрока Добрынина було знайдено на стіні Софії Київської.

Протягом наступних століть ім'я Добрыня кілька разів згадувалося в Білорусі та на півночі Росії. Наприклад, у 1567 році записаний Добрыня Петрович. Станом на 1464 рік ім'я з позначкою староруське наводить Н. Петровський, а патронім Добринын станом на 1666 рік згадує М. Демчук.

Ім'я Добриня також відображено в закарпатському ойконімі XV століття — Дубриничі. Цей патронімічний витвір міг виникнути тільки в бойківській говірці Перечинського району, витікаючи з плуралістичного ойконіма Добриничі через явище "укання".