Ім'я «Данко»

Давньоукраїнське ім'я Данко фіксується у двох фонетичних варіантах - спочатку як "Данко", а згодом також як "Данько". Словник ВІЛ включає ім'я Данко тільки у "Покажчику Скорочених та Здрібніло-Пестливих Варіантах". Твірна основа імені Данко може мати кілька етимологічних інтерпретацій. Варіант "Данко" походить із імені "Богдан", а варіант імені "Данько" - із імені "Данило".

Найдавніші записи імені Данко походять із Полісся, Галичини, Буковини та теренів Польщі. Знайдено записи про "Паня Данко Журжевича" у 1436 році, а також у 1550 році про "Радників Danko і Sneżko" у місті Берестя. Від цього імені також виводиться патронім "Данкович".

Багато записів імені Данко і Данько датуються XVII-XVIII століттями. Наприклад, у 1600 році згадується "Харківський міщанин Данко Чолненко", а у 1625 році - "Данко, син Федора Пахирового". Ім'я Данько вживалося серед козаків, які воювали у Запорозькому війську у 1649 році, також у 17-18 століттях. Наприклад, "Данько Панченко" з Кропивнянського полку, "Данько Комар" з Уманського полку, "Данько Радущенко" та "Данько Бєлащенко" з Білоцерківського полку, "Данько Шурубарка" з Кальницького полку тощо.

Протягом XVII-XVIII століть ім'я Данко зберігало свою популярність, особливо в Карпатах. Згадується "Кріпак Bihun Danko" в селі Нові Ворота у 1648 році, а також "Ruszin Danko" у селі Великі Ворота. Також вказується на "Кріпака Данко Пилипува" у селі Бенедиківці у 1696 році, "Batyko Mihovics Pap Danko" у селі Ду-Сино у 1699 році, "Danko Bozak" у селі Великі Бичків, "Danko Bilevics" у Міжгір'ї у 1720 році, а також "Данко" у селі Красний Брід у 1780 році.