Ім'я «Продан»

Упродовж Середньовіччя особове ім'я Продан широко використовувалося українцями Карпатського регіону, а також у болгарській, македонській, сербській, словенській та румунській мовах. Ім'я зафіксовано в історичних документах, наприклад, у 1219 році: "impetitor Philippus, Predan et materorum de villa Pabay" – комітат Бігар, та раніше в комітаті Саболч. Інші приклади використання імені включають: "Pinna centuriones et Paradan (читай: Prodan) ciues eiusdem castri" – комітат Сіладь, кріпак замку Красна (1421 р.); шляхтичі Mate, Prodan Mihallyjko – село Водяне (1697 р.); кріпаки Jur, Miklos, Miron, Prodan – село Вільхівці (1697 р.); кр. Prodan Dubovics – село Крива (1720 р.); кр. Prodan Udics – село Іаничі (1720 р.).

Давня традиція використання імені Продан, як заклинального, котре могло відвернути хворобу чи смерть від дитини, довго трималася у болгар. Середньовічне слов'янське ім'я Продан – це пасивний дієприкметник від дієслова "продати". Звичай фіктивного продажу кволої дитини на Закарпатті з метою обдурити злі сили детально описано в праці П. Чучки "Антропонімія Закарпаття". Ім'я Продан, також зафіксоване в 1649 році у козаків Брацлавського полку, є одним із найдавніших праслов'янських імен, яке зберігалося в ряді слов'янських народів, зокрема й у карпатських українців. У цьому імені вбачали магічну силу.

Суть "продажу" дитини її матір'ю полягала в тому, що вона, уболіваючи за життя дитини, умовно "продавала" її довірливій жінці (за якісь монети), передаючи її серед темної ночі крізь вікно, щоби виконати з дитиною затаємничений ритуал.