Історичне значення (Словник):
Пізнє слов'янське двоосновне чоловіче ім'я, яке складається з прислівникового компонента "лих-" (значення: 'лихий', 'лютий') та українського загальнонаціонального дієслова "гудіти" або діалектного дієслова "густи" (значення: 'грати на якомусь музичному інструменті'). Отже, "Лихогуд" - це нечленний дієприкметник із семантикою 'той, що лихо гуде'.
Існують різні варіанти цього імені в інших мовах: російське "Лиховидъ" (джерело: Туп 228), старосербське "Лихомилъ" (джерело: Грк 113), чеське "Licholut" (джерело: Svob 95) та давньослов'янське ім'я Кирило-мефодіївських часів "Lichomeгъ" (джерело: Majtän Osobne 120).
Антропооснова "Лих-" в Україні згадується вже з XI століття. Наприклад, в 1161 році фігурує київський боярин і священик на ім'я Лихач (джерело: ЛР 2 8 1, 4 9 4); в 1563 році згадується городянин Юрко Лихович з міста Кременець (джерело: Арх ЮЗР VII/2 61); в 1586 році знайдено ім'я Тимко Лихевич з міста Луцьк (джерело: Арх ЮЗР 1/1 211).
